Якщо працівник виконує роботу дистанційно, він розподіляє робочий час на власний розсуд. На такого працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено у трудовому договорі (ч. 5 ст. 60-2 КЗпП).
Загальна тривалість робочого часу дистанційного працівника не може перевищувати норм, які передбачають статті 50 і 51 КЗпП. Отже, працівник, який працює дистанційно, повинен працювати в межах норми робочого часу.
Водночас працівник, з яким роботодавець уклав договір про дистанційну роботу, має право на інші види відпусток, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та цим договором. Підстава — пункт 18 Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, затвердженої наказом Мінекономіки від 05.05.2021 № 913-21.
Отже, якщо у письмовому трудовому договорі про дистанційну роботу сторони зазначили, що за ненормований робочий день працівник має право отримати відпустку, то роботодавець зобов’язаний її надати.
