За роз’їзного характеру роботи працівник виконує трудові обов’язки не в одному постійному місці, а на різних об’єктах чи територіях. У такому разі межі робочого місця визначає роботодавець — у локальних нормативних актах підприємства, зокрема в правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Робоче місце — це місце, де працівник постійно або тимчасово перебуває протягом трудової діяльності (дод. 1 до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41; далі — Методичні рекомендації).
Робочі місця поділяють на:
- постійні — де працівник перебуває понад 50% робочого часу або більше ніж 2 години безперервно;
- непостійні — де працівник проводить менш як 50% робочого часу або менше ніж 2 години безперервно.
Якщо працівник виконує роботу в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважають усю зону.
Робоча зона — це простір, обмежений по висоті до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому розташова...
