Законодавчого визначення поняття «роз'їзний (пересувний) характер робіт» в Україні немає.
Роз’їзний характер робіт передбачає, що працівники:
- виконують роботи на об’єктах, розташованих на значній відстані від місцезнаходження підприємства;
- дістаються у неробочий час до місця роботи на об’єкті й назад, що становить не менше як дві-три години на день.
Саме так характеризує роз’їзну роботу Мінсоцполітики в листі від 17.11.06 р. № 307/13/133-06.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер, не вважаються відрядженням, якщо інше не передбачає колдоговір підприємства.
Доречно вказати на роз’їзний характер роботи в колективному (трудовому) договорі з працівником і в його посадовій інструкції.
У чинному законодавстві України з охорони праці відсутні вимоги щодо робіт, які мають роз’їзний характер. Виняток — стаття 7 «Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці» Закону України про охорону праці:...
